Вы здесь

Сторінки історії коледжу

Історія Київського коледжу міського господарства розпочалася у післявоєнному 1946 році.

Після війни в Києві гостро стояла проблема відновлення міського електротранспорту та забезпечення міських служб кваліфікованими інженерно - технічними кадрами . У січні 1946 року на засіданні Ради народних комісарів СРСР було розглянуто питання «Про заходи щодо покращення роботи трамвайно-тролейбусного господарства м. Києва» і прийнято рішення про відкриття в Києві житлово-комунального технікумупо підготовці кадрів для міського електротранспорту.

В липні 1946 року Міністерство Вищої освіти СРСР видало наказ, згідно з яким технікум був перейменований на «Київський електромеханічний технікум» Міністерства комунального господарства УРСР і були визначені спеціальності, за якими технікум здійснюватиме підготовку спеціалістів :

тяга і рухомий склад міського електротранспорту, енергопостачання міського електротранспорту, будівництво і експлуатація трамвайних шляхів, рух міського електротранспорту

Важко було першопрохідцям. Адже місто було зруйновано під час війни, не вистачало приміщень, не було ні підручників, ні обладнання, ні зошитів.

Власного приміщення технікум не мав до 1951 року, тому для занять орендували навчальні класи київських шкіл: з 1946 по 1949 рік – це була школа № 109 по вулиці Мільйонній (нині Панаса Мирного) , 1949-1950 – школа № 75 (Бутишев провулок 11). Заняття проходили в другу і навіть у третю зміни .

Перший дзвоник пролунав для учнів технікуму лише 4 вересня 1946 року. Навчання проходило у складних умовах. Підручників не було, зошити робили з аркушів використаних газет, чорнила – з соку бузини, або ж з розведеного у воді грифеля хімічного олівця. Справжніми ентузіастами своєї справи були перші викладачі технікуму на чолі з директором Будановим Іваном Івановичем : Бородавка Семен Іванович, Візенталь Костянтин Йосипович,Пінчук Яків Леонтійович, Толюпа Семен Семенович, Пєлашенко Марія Лаврентіївна , Левченко Галина Степанівна.

Разом з навчанням розпочалися і трудові будні. Вдень учні технікуму працювали на відбудові міста, розвантажували вагони на станції, працювали на трамвайному заводі ім. Дзержинського , у трамвайних депо. А ввечері – сідали за парти та вчилися.

Гострою залишалася проблема забезпечення житлом учнів, які приїхали з інших міст. На початку навчального року, поки ще було тепло, учні ночували в школі на партах, в кузовах автомобілів на шкільному подвір’ї, у клубі трамвайників. Згодом під гуртожиток обладнали бомбосховище, замість ковдр і простирадл – шинелі, замість подушок – рюкзаки з соломою.

Так пройшов перший навчальний рік.

Влітку 1947 року технікум отримав нову назву – «Київський технікум міського електротранспорту» . Російською мовою - КТГЭТ, під такою назвою технікум був відомий всьому Радянському Союзу.

Команда викладачів поповнилася такими майстрами своєї справи, як Уманець Олександр Миколайович, Копяткевич Людомир Генріхович, Кирилов Микола Семенович, Пясецький Сергій Михайлович, Венераки Борис Сократович, Помайницький Володимир Антонович.

 

У 1951 році технікум переїжджає в нове 3-х поверхове приміщення по вул. Бастіонній 6. У новому приміщенні весь третій поверх, а також частина першого були зайняті навчальними кабінетами, на другому був розташований гуртожиток і бібліотека. Вперше в технікумі були створені постійні кабінети хімії, фізики, електротехніки, історії...

З відбудовою та зростанням міст збільшується потреба і в кадрах для міського електротранспорту. У 1953 році в технікумі було відкрито заочне, а в 1960 році – вечірнє відділення.

Поступово збільшується контингент учнів і викладачів. Розпочинається будівництво нового приміщення , і в 1962 році технікум зустрічає навчальний рік у новому приміщенні по вулиці Боєнська, 33 ( сучасна - І.Кудрі), де крім кабінетів і лабораторій є актова і спортивна зали, велика бібліотека, буфет.

Наступного року закінчується будівництво гуртожитку на 500 міст і навчально-виробничих майстерень, які мають механічний, слюсарний, електромонтажний, монтажно-налагоджувальний та електро-обмотувальний цехи. Діючий учбовий комплекс складається з автоматизованої тягової підстанції з телеуправлінням, рухомого складу (трамвая та тролейбуса), трамвайного і тролейбусного кілець, контактної мережі , де учні набувають знань і практичних навичок в управлінні вагоном і машиною.

Минали роки, змінювались по­коління студентів і викладачів техні­куму, але незмінним залишалися високий творчий потенціал колек­тиву, гордість за свій навчальний заклад, прагнення примножувати його добрі традиції.

У технікумі відкриваються нові спеціальності «Монтаж і наладка систем контролю і автоматики», «Електромеханічне обладнання цивільних будівель та комунальних підприємств». Створюються нові предметні циклові комісії, які очолюють досвідчені викладачі – Фесенко М.А. (електротягових підстанцій), Ясинська Р.Н. (шляхово - дорожних дисциплін), Росіхін І.Г. ( автоматики і промислової електроніки), Бурлаєва З.І. (загально-технічних дисциплін), Губерман Н.С. ( фізико-математичних дисциплін), Розлач В.Ф. (соціально-економічних дисциплін), Копяткевич Л.Г. (гуманітарних дисциплін).

Зростає авторитет навчального закладу. У технікумі навчаються студенти не лише з України, а й з інших республік Радянського Союзу. Випускники технікуму працюють на передових базових підприємствах Києва, Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Одеси, Сімферополя, Ялти, Львова, Миколаєва, Ужгорода, Луганська , Мінська, Таллінна та інших маленьких та великих міст Радянського Союзу.

Здобувши вищу освіту, випускники технікуму поверталися до рідної альма-матері, де передавали свій досвід майбутнім фахівцям. Серед них - Местечкин М.Б., Рудніченко А.І., Мусик В.М., Чертенко Г.Г., Федотов А.В., Дзюба М.Т. Ця традиція підтримується і продовжується випускниками коледжу і зараз. У коледжі плідно і самовіддано працюють його випускники : Авершина Л.Г., Бондарчук І.М., Король Т.І., Сафіна О.В., Тімохіна Т.В.,Гринчук О.В., Швидка М.С., Шутенко В.Ю.

Великий вклад у становлення та розвиток технікуму внесли директори Буданов І.І.(1946-1950), Василенко І.П.( 1950-1951), Гречуха В.А. ( 1951-1960), Трифонова Л.Д. (1960-1968), Передиро Г.І. (1968-1979), Шаповалов О.Є. ( 1979- 1993), Чертенко Г.Г.(1993-2009).

Багато років пропрацювали у стінах навчального закладу викладачі - Уманець О.М., Копяткевич Л.Г., Мєдведева В.Ф., Фесенко М.А., Туккер А.В., Черниш П.П., Порхал Л.Ф., Ясинська Р.М., Красніков В.В., Сергійчук І.М., Шупіков І.В.,Барабан Т.П., Анісімова Ж.М., Селевич В.Ф., Вергуненко В.О., Лавинський С.Ю., Кулаков О.П.,Старий Є.Г.,  Мищкін М.В., Александров О.М., Лавинський С.Ю., Росіхін І.Г., Замотаєв В.П., Ходаковська М.П., Кущ М.М.,, Панченко Т.М., Погребна О.А., Пермінов О.С., Романчук В.Н., Вовк П.Л., Шаман О.М. Перебудова в країні внесла зміни і в життя технікуму. У 1989 році була змінена назва на «Київський електротехнічний технікум».

У 1991 році було створено науково-навчальний комплекс «Комунальник» , до складу якого увійшли Київський електротехнічний технікум, Харківський інститут інженерів міського господарства (сьогодні – Харківська національна академія міського господарства), Київське трамвайно-тролейбусне управління, Маріупольський електромеханічний технікум.

У 1992 році був створений навчально-консультативний центр по підготовці спеціалістів для міського електротранспорту , до складу якого увійшли Київський електротехнічний технікум, Харківський інститут інженерів міського господарства, Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут міського господарства, Київське трамвайно-тролейбусне управління. За 16 років існування центру отримали вищу освіту майже 1200 випускників технікуму. Очолював роботу центру Далека Василь Хомич доктор технічних наук,професор,випускник КТГЭТу 1972 року.

У 1998 році технікум було реорганізовано у Київський коледж міського господарства Академії муніципального управління. Були відкриті дві нові спеціальності «Експлуатація апаратури контролю навколишнього природного середовища» та «Діловодство».

З 2009 року коледж очолює Романова Маргарита Іванівна.

21 жовтня 2011 року Коледжу виповнилося 65 років від дня заснування.

Нормативні документи коледжу